Американський документаліст і волонтер Френк Кано: “Моя мета — показати, яким насправді є життя в Україні під час війни”
Американський волонтер і документаліст — про Україну, волонтерство та подорожі під час війни.
Френк Кано — американський митець, волонтер і незалежний документаліст. На початку 2026 року він планував поїздку до Європи й водночас шукав можливість долучитися до волонтерства в Україні. Влітку Френк приїхав сюди, почав допомагати гуманітарній організації та знімати документальний проєкт про життя українців під час війни.
Команда VisitKyiv поговорила з Френком про те, як волонтерство змінило його початкові плани, найбільші здивування та про те, як він ставиться до подорожей в Україну під час війни.
Як зародилася ідея поїхати в Україну
Насправді я вже давно цікавився Україною.
Минулого року мені виповнилося 27, і я переживав щось на кшталт екзистенційної кризи. Я почав замислюватися, чим насправді хочу займатися в житті. Хотілося робити щось більш важливе й значуще.
На початку 2026 року я почав навчатися на екстреного медичного техніка для роботи у швидкій допомозі. Це був справді чудовий досвід. Я закінчив навчання в травні, але поки що не працював за цією спеціальністю.
Тоді ж я запланував поїздку до Європи, щоб навідати сестру в Мадриді й провести з нею трохи часу. Ще в січні я купив квиток і вирішив залишитися за кордоном довше. Згодом почав шукати можливості для волонтерства в Україні.
Я шукав інформацію в інтернеті, але не знайшов організації чи програми, яка б мені підійшла. Кілька організацій пропонували волонтерство в Україні, але за участь потрібно було заплатити сотні доларів. Тож я вирішив відкласти цю ідею й подумав, що, мабуть, не судилося.
А потім у червні я приїхав до сестри в Мадрид і познайомився там із братом її найкращої подруги. Виявилося, що він уже шість місяців волонтерив в Україні.
Для мене це був якийсь космічний збіг. Коли я приїхав до Європи, я навіть не думав, що зрештою поїду в Україну. Але потім зустрів цього хлопця, який здався мені дуже класним. Він зв’язав мене з організацією, завдяки якій я зрештою опинився в Україні, неподалік від Дніпра.
Від волонтерства до документального кіно
У липні цього року я почав волонтерити в громадській організації Aequitas, яка надає Україні гуманітарну й медичну допомогу та евакуює цивільних із небезпечних районів.
Окрім волонтерства, я займаюся фотографією та відеозйомкою. Спочатку я планував зняти влог про подорожі Європою та волонтерство на фермах. Але, приїхавши в Україну, змінив задум і вирішив спробувати себе в документальному кіно.
Мені хочеться показати те, що часто залишається за межами новин, — не лише ракетні удари та військові події, а й життя звичайних людей, які продовжують жити під час війни. Тому я беру інтерв’ю в людей із різних сфер — акторів, банкірів, військових — і хочу зібрати їхні історії в один документальний проєкт.
Моя мета — показати, яким насправді є життя в Україні під час війни.
Україна, яку не показують у новинах
Мені здається, багато хто за кордоном уявляє Україну як суцільну зону бойових дій — ніби всюди зруйновані будинки, люди живуть у бункерах, а країна перетворилася на пустку.
Але коли я приїхав в Україну, то побачив країну, де не зупиняється життя. Навіть після ночей з обстрілами люди йдуть на роботу, зустрічаються з рідними та друзями, гуляють і відпочивають. Я побачив, як вони продовжують своє повсякденне життя попри обстріли, повітряні тривоги та війну. І це, мабуть, здивувало мене найбільше.
Звичайно, я не можу повністю зрозуміти досвід українців. Але я дуже швидко полюбив Україну. Вона неймовірно красива, а люди тут дуже привітні й відкриті до іноземців.
Я вважаю українців дуже сміливими та стійкими. Попри війну, вони продовжують вірити у свою країну та свободу. Як американець, я дуже добре розумію й поважаю це прагнення — бути вільними, мати можливість жити своїм життям, зберігати свою культуру та самим визначати майбутнє своєї країни.
Туризм під час війни: як можна допомогти Україні?
Звісно, багато залежить від того, з якою метою людина приїжджає в Україну. Але якщо ти вже вирішив подорожувати, то чому б не обрати країну, де твоя поїздка може принести користь місцевим?
Війна сильно вплинула на український бізнес: ціни зросли, а Україна фактично живе в умовах воєнної економіки. Тож витрачаючи гроші в українських готелях, хостелах, закладах та сувенірних крамницях, ти підтримуєш їх у складний час.
На мою думку, це досить простий спосіб допомогти Україні — замість того, щоб витрачати гроші в інших країнах Західної Європи, які й без того приймають мільйони туристів і не потребують додаткової допомоги.
Якби Київ був людиною…
Гадаю, Київ був би старим чоловіком із довгою бородою, який багато чого пережив і встиг побувати в різних місцях. У ньому відчувалася б певна загартованість після всіх труднощів, через які йому довелося пройти.
Але водночас це був би веселий, життєрадісний чоловік із безліччю історій, якими він охоче ділився б. Можливо, він ще й грав би на якомусь музичному інструменті.
У будь-якому разі це точно була б людина, з якою хочеться познайомитися.
