«Київ — найцікавіше місто в Європі, куди я постійно повертаюся»

У мирному житті Конрад Вальтер — 39-річний політичний радник колишнього федерального міністра в Німеччині, який живе та працює в німецькому місті Штутгарті. Однак кілька разів на рік він змінює звичний ритм життя й стає волонтером, який допомагає виготовляти FPV-дрони для знищення російських військ. 

З початку повномасштабного вторгнення Конрад відвідав Україну близько 20 разів і за цей час долучився до численних волонтерських ініціатив. Спочатку він допомагав лагодити дахи в будинках, пошкоджених внаслідок російського вторгнення, а згодом зосередився на складанні FPV-дронів, що допомагають українським військовим.

За даними VisitKyiv.com, у першому півріччі 2025 року іноземці та особи без громадянства перетнули кордон України 1 194 983 рази. З них 23 687 осіб були громадянами Німеччини.

Команда VisitKyiv.com поспілкувалася з Конрадом про його зв’язок з Україною, волонтерство та життя у Києві під час війни.

Як аварія на ЧАЕС привела мене в Україну

Мій перший зв’язок з Україною стався ще до мого народження. Я народився за кілька місяців після вибуху реактора на Чорнобильській атомній електростанції у квітні 1986 року. Роками потому я дізнався про цей факт, переглядаючи свій дитячий фотоальбом, і  почав глибше досліджувати цю тему. 

Згодом я побачив телевізійний репортаж про фестиваль кіно та урбаністики «86» у Славутичі — невеликому місті в Україні, яке збудували для працівників, які працювали в зоні радіаційного ураження. Саме це надихнуло мене прилетіти до України у 2017 році, де на фестивалі я познайомився з людьми з Києва. Так я знайшов багато ключів до розуміння життя в українській столиці та за її межами.

Насправді я відвідував Київ ще у 2010 році. Буду чесним — приїхав сюди, бо

квитки були дуже дешевими, а ми з другом ще й не хотіли святкувати Різдво з родинами в Німеччині. Тож вибір був очевидним. У 2017 році Київ вразив мене ще більше. Я захоплювався тим, як Україна прагне свого європейського майбутнього після Революції Гідності. Я казав усім знайомим, що для мене Київ — найцікавіше місто в Європі, куди я постійно повертаюся. 

Волонтерство з перших днів війни

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я перебувала у Штутгарті. Тоді я працювала волонтеркою в готелі, який було орендовано для розміщення 500 біженців. Ми працювали там кілька тижнів, поки цю роботу не перейняли професіонали.

Влітку 2022 року я поїхала в Україну, і відтоді всі свої канікули проводжу тут, займаючись волонтерською діяльністю разом із друзями. Моя подруга Ксенія стала співзасновницею НГО «Лівий берег», яке доставляло гуманітарну допомогу до звільнених сіл у Київській, Чернігівській та Харківській областях. Разом ми працювали в селах поблизу білоруського та російського кордону й відремонтували близько 400 пошкоджених дахів. Пам’ятаю, як після кожного відремонтованого даху літні жінки плакали від щастя й пригощали нас борщем — ці емоції я ніколи не забуду.

Окрім того, мені вдалося знайти досить великі кошти у Німеччині, завдяки яким ми полагодили дві школи та медичний центр. Разом із «Лівим Берегом» ми перетворили один будинок на маленьку школу, а інші волонтери забезпечили її інтернетом Starlink і генератором, адже росіяни знищили систему електропостачання села. Це було на Різдво, і ми почувалися справжніми Санта-Клаусами. 

Звісно, я ніколи не хотів мати такий досвід, але ситуація склалася саме так, і ми були щасливі бути корисними. Я щиро вдячний за довіру людей та за все, що мені довелося пережити.

FPV-дрон за 400$ власноруч: як цивільні допомагають нищити ворога

Зараз я працюю волонтером у благодійній майстерні з виробництва дронів KLYN, яка виготовляє та постачає дрони з FPV-системою для української армії. Її заснувала моя подруга Ксенія, яка до початку повномасштабного вторгнення
мала модний квітковий магазин у Воздвиженці. Саме її ентузіазм надихнув мене долучитися до волонтерської діяльності та виробництва дронів.

Чесно кажучи, спочатку я трохи боявся складати дрони, адже у мене немає технічного досвіду. Однак влітку 2025 року я вирішив приїхати на шість тижнів і навчитися всьому. Спочатку робота просувалася повільно, та вже за тиждень я був готовий паяти справжні деталі.

Усвідомлення того, що зібраний власноруч дрон вартістю 350–400$ за кілька днів може знищити ворожий танк чи ракетну установку, додає мотивації. Особливо коли розумієш, що навіть людина без технічного досвіду може навчитися цьому й допомагати боротися за демократію та рятувати життя українських військових. 

Життя у Києві під час війни

Вперше після початку повномасштабного вторгнення я приїхав у червні 2022 року. Було дивно, бо я зовсім не розумів, що означає «війна» чи «повітряна тривога». І хоч тоді літо було доволі спокійним, звільнені околиці Києва виглядали жахливо.

Мої рідні вже звикли до моїх поїздок в Україну, але однаково хвилюються. Особливо коли я не беру слухавку, бо відсипаюся після нічних повітряних тривог. Та вони знають, що я їду не через війну. Я тут через любов до українців та Києва, через повагу до європейської свободи та бажання захищати демократію й свої цінності. 

Іноді люди дивуються, коли чують, що я займаюся виготовленням дронів. Виходить парадокс: я кажу, що Київ атакують дрони, і водночас сам їх збираю. Але я роблю це для того, щоб демілітаризувати окупантів, а не для терору цивільного населення в європейській столиці.

Дехто уявляє, ніби в Києві за кожним рогом стоїть російський солдат, проте це зовсім не так. Водночас, вирушаючи сюди, потрібно бути готовим до повітряних тривог і вибухів. Для тих, хто їде вперше, я завжди раджу обирати житло поблизу укриття. Коли воно поруч, значно спокійніше.

Київ — неймовірне місто, яке приймає людей з усього світу під час війни й прийматиме після перемоги. Кожен візит — це внесок у перемогу, адже ви підтримуєте місцевий бізнес, ресторани, бари, клуби, культурне життя та місцевих митців. Але якщо ваша мета — лише робити фото зруйнованих будинків, краще залишитися вдома.

Якби Київ був людиною…

Гадаю, якби Київ був людиною — це була б сильна й освічена жінка, з гарним музичним смаком та англійською, яка снідає сирниками або авокадо-тостом на Золотих Воротах, обідає у колі цікавих друзів, а ввечері йде на Поділ випити келих натурального вина.