Хто приїздить у Київ під час війни: статистика та історії іноземців у 2025 році

Попри війну тисячі туристів приїздять в Україну та зокрема в Київ. Хтось у складі гуманітарних місій чи волонтерських організацій, хтось, аби побачити війну в Європі на власні очі. Хтось навіть приїздить і лишається.

Ми проаналізували скільки іноземців, з яких країн відвідали Україну у 2025 році та з якою метою.

Столиця України одночасно живе у двох реальностях — війни та звичної динаміки мегаполіса. Повітряні тривоги, атаки на цивільне населення та періодичні відключення світла відбуваються паралельно з культурними подіями, фестивалями, відкриттям нових бізнесів, ініціатив. Місто продовжує жити та пульсувати попри трагічні події останніх років.

Скільки іноземців відвідали Україну у 2025 році та ТОП-10 країн за в’їздами

Продовжується і потік іноземців в Україну. Так за даними, які команда VisitKyiv.com отримала на запит від Держприкордонслужби України, в І півріччі 2025 року іноземці та особи без громадянства перетнули кордон з Україною 1 194 983 разів.

Для порівняння в І півріччі 2024 кордон перетнули 1 188 466 разів, що показує збереження динаміки перетину кордону останнім часом.

ТОП-10 країн за в’їздами в Україну у І півріччі 2025 року:

Тоді як у І півріччі 2024 року ТОП-10 виглядав наступним чином:

Чому іноземці приїздять в Україну у 2025?

Країни-сусіди — Молдова, Румунія, Польща, Угорщина та Словаччина — посідають найвищі місця в статистиці. Причинами можуть бути родинні зв’язки в прикордонних регіонах, трудова міграція, транзити для перевезення гуманітарних вантажів і для торгівлі. Польща має найбільшу українську діаспору і є головним транспортним вузлом для подорожей між Україною та ЄС, Румунія і Молдова відіграють ключову роль у перевезенні через Дунай, а Угорщина і Словаччина забезпечують логістику через Закарпаття.

До ТОП-10 країн за перетинами держкордону України іноземцями також входять Ізраїль, Німеччина, Туреччина, США та Велика Британія. При перетині кордони більшість відвідувачів зазначає “приватну мету” поїздки. Наша команда проаналізувала можливі мотиви для приїзду в Україну, в тому числі на основі інтерв’ю з відвідувачами столиці.

Фото: Getty Images

• Ізраїль — спільнота ізраїльтян з українським корінням; паломництво до Умані.
• Німеччина — програми підтримки в Україні; проєкти з відновлення, енергетики та інших сфер.
• Туреччина — будівельні та інфраструктурні компанії; виробники дронів та обладнання.
• США — дипломати, журналісти, аналітики; представники благодійних фондів і програм підтримки.
• Велика Британія — журналісти та документалісти; діяльність НУО та волонтерських груп.

Крім трудової міграції, гуманітарних, дипломатичних місій Україну також відвідують з інших причин — побачити війну в Європі, стати свідками нового розквіту української ідентичності та її виражень у заходах, їжі, моді, літературі, музиці, театральному мистецтві тощо. Ну і, звичайно, підтримати країну та її людей у боротьбі за спільні цінності.

Туризм солідарності та обличчя, які стоять за ним

Туризм солідарності — це форма альтернативного чи сталого туризму, який передбачає солідарність з місцевими та бережне ставлення до природних ресурсів. В українському ж контексті — це про подорожі не заради «екстриму», а щоб підтримати й взаємодіяти.

Як зазначив Джон Гійом, фотограф і бізнесмен з Америки (наразі проживає у Польщі), який приїздив в Україну неодноразово як до війни, так і під час повномасштабного вторгнення, його візити не про розваги чи «екстрим», а про присутність поруч у складний момент.

Він порівнює це з візитом до друга, який опинився в лікарні: навіть якщо ви не приносите подарунків, саме ваше «привіт» і готовність побути поруч мають значення.

Ось дивна аналогія. Хто не хоче, щоб до нього навідалися, коли він у лікарні? Ви приходите, кажете “привіт”, можливо, разом обідаєте, питаєте, як справи. А потім прощаєтеся, і всім стає трохи легше.

Клаудія Бжезінська, айтівка та тренерка з повітряної акробатики, не змогла попрощатися з Києвом, який, до речі, знає лише у воєнним містом.

Клаудія викладає повітряну акробатику у столиці, зокрема ветеранам, і пояснює, що саме тут відкрила в собі одвагу, якої раніше не усвідомлювала.

Мені завжди здавалося, що я не маю відваги. Для мене відважні люди — це ті, хто воює на фронті чи робить диверсії в Росії. Я думала: на таке потрібна неймовірна сила. І тільки в Києві я зрозуміла, що відвага це не лише великі героїчні вчинки. Відвага — це й тоді, коли ти боїшся, але все одно робиш. І виявилося, що в мене цієї відваги дуже багато, хоча раніше я її в собі не бачила.

Вона додає, що саме в Києві люди допомогли їй відкрити цю силу.

Я ніколи раніше не була тут, не розмовляла українською. Але в якийсь момент відчула: я хочу побачити цей Київ, відкрити його для себе. І це було моїм актом відваги. Завдяки цьому я навіть створила фонд у Польщі. Тут, у Києві, я зрозуміла: маю більше сили, ніж думала, і це змінило моє життя.

Що про Київ думають іноземці (до і після того, як самі там побувають)

Французький архітектор, Ентоні Спеннато, який переїхав до Києва разом з коханою українкою, згадує свої перші враження. Каже, що не очікував побачити стільки зелені та був вражений старою архітектурою й атмосферою кав’ярень.

Я був здивований, наскільки Київ зелений. Я не чекав, що тут усюди будуть дерева. Це справді красиво. Стара архітектура теж неймовірна. І ще їжа, кавова індустрія, ресторани, усе на дуже високому рівні. Можливо, є й мінус: Київ дуже “автоцентричний”, машин багато. Але найбільше мене вразила зелень і краса старих районів.

Конрад Вальтер, старший політичний радник колишнього федерального міністра в Німеччині, вперше приїхав до Києва ще у 2010 році. Він зізнається, що тоді не мав особливих очікувань і поїхав радше випадково.

У 2010-му я поїхав до Києва тільки тому, що квитки були дешеві. А от у 2017–2018 роках я був вражений людьми, які після Революції гідності будували щось нове. З’являлися арт-простори, ресторани, клуби. Мені тоді здавалося, що Київ — це найцікавіше місто Європи. Люди питали себе: навіщо їхати до Берліна на техно, якщо ми маємо своє? І навіть навпаки: берлінці їхали в Київ, щоб там розважатися. Це було неймовірне відчуття, і я всім казав, що саме Київ з 2017 року став для мене особливим.

Джон Гійом каже, його найбільше вразила різниця між тим, як Україну комунікують у світових медіа і тим, що побачив він. Джон розповідає, що за кордоном часто малюють картину країни в руїнах, яка ледве виживає, тоді як у Києві він побачив життя, яке триває попри війну.

У медіа ми найчастіше чуємо, що Україна стоїть на колінах і перебуває в руїнах. Але коли приїжджаєш сюди, бачиш інше: люди ходять на роботу, діти до школи, відкриваються нові бізнеси. Так, є ознаки війни, але водночас неймовірна підприємницька жилка, уміння жити й шукати сили кожного дня. Навіть просто вийти зранку по каву після нічної атаки дронів — це вже акт непокори агресії.

Що треба знати перед тим, як їхати в Київ

Війна в Україні триває, і жодне місто не є на 100% безпечним. Щоб підготуватися до подорожі, рекомендуємо прочитати практичні поради на VisitKyiv.com. Там знайдете корисну інформацію про візи, страхування, житло, надзвичайні ситуації та інші практичні поради.

Рекомендуємо звернути особливу увагу на безпекові поради. Тут усе про місто у війні — про повітряну тривогу, відключення світла тощо.